Мой перевод на русский язык стихотворения
Анатолия Матвийчука "Межа":
У каждого из нас предел есть свой:
возможностей, терпения, свободы;
и добродетели, и правил своды,
подсказанные каждому Душой.
Лишь издали прекрасен белый свет,
вблизи ж - охранных башен вереницы.
Устроено вот так всё сотни лет -
везде одни границы и границы...
Мы все живем по правилу Межи
в железных клетках, в каменных вольерах,
вся наша суть - заслоны и барьеры,
со всех сторон - границы, рубежи.
Мы узники навязанных идей,
мы все - рабы условностей и планов,
заложники вождей и хищных кланов,
и предрассудков, и дурных вестей.
О мой земной, о бедный мой народ,
на племена и расы разделённый,
в Сансары круг навеки заключённый,
в пространстве-времени распятый род!
И мы стоим на краешке межи,
забыв об осторожности привычно,
и в каждом затерялась безграничность
и Беспредельность вечная Души!
Эмма Иванова.
24.11.2020г
=======================================
Оригінал
Анатолій Матвійчук
"Межа" :
https://sofispace.com/poems/anatolij-matvijchuk/mezha-1
У кожного із нас своя межа:
Можливостей, терпіння,
І свободи.
У кожного є правила й чесноти,
Які йому підказує Душа.
Та білий світ прекрасний лиш здаля,
А зблизька вгледиш охоронні вежі.
Влаштовані так люди і земля,
Що всюди тільки межі, межі, межі…
Ми всі живем за правилом Межі
Вся наша суть — то ширми і бар’єри,
Залізні клітки, кам’яні вольєри
Кордони і державні рубежі.
Ми в’язні нам нав’язаних ідей,
Раби страшних умовностей і планів,
Заручники вождів і хижих кланів,
І забобонів, і дурних вістей.
О, мій земний, мій бідолашний люд,
Поділений на племена і раси,
В кармічнім колі злочинів-спокут
Розіпнутий у просторі і часі!
Ми стоїмо з тобою на межі,
Забувши про останню обережність.
А в кожнім з нас — загублена безмежність.
Свята Безмежність Вічної Душі.