Хто би голубив...

Людмила Дзвонок
О серденько моє, кохання ждеш,
Так хочеться взаємності і віри?
А є воно на цій землі, ще є?
Зустріло ти його і є довіра?

В собі ти чуєш сильні почуття,
Набідкалось за довгі свої роки,
І зустріч з ним в осіннє це буття...
А почуття ті, зустрічні, глибокі?

Що відчуваєш ти, коли ти з ним?
Ти б слухала його весь день і щоніч?
Яким ти бачиш з ним життя, яким?
Йому ти хочеш дати свою поміч…

О серденько моє, не помились,
Бо на землі багато перелюбів…
Палкіше ще, ріднесеньке, молись,
І дасть Отець того, хто би голубив!
                24.11.2020.