На http://stihi.ru/2020/10/25/2677
Нет горизонта здесь, есть только море,
бушует грозно на просторе
и в волнах тучи топит,
точь в точь – фантомы,
валы огромны!
И слышно далеко, в Одессе
небесный
вызов.
Чаруют волны пеной кружевною.
Но птиц не беспокоит
коварный вызов шквальный
в печали.
Небес унылых
летят побитые ветрила
пустой
репризой…
Из бездны мечутся провалы,
как окрик шалый.
Качают луч приветный
порой рассветной,
что грезит ветром,
и достают песок на счастье,
блестящий
из дна запястья…
26.10.2020
СЕРЕД ХВИЛЬ
Немає обрію, а тільки море,
вкрай грізне та суворе,
купає в хвилях хмари,
як примари,
у Занзібарі.
Та чути з берегів Одеси
небесний
поклик.
Дивують хвилі піною мережив.
Та чайку не бентежить
підступний виклик бурі
у зажурі.
Небес похмурі
летять занедбані вітрила.
Безсилий
дзвоник…
Здіймаються з безодні сірі фАлі,
величні та зухвалі.
Гойдають промінь світла
нерозквітлий,
що марить вітром,
та дістають пісок на щастя,
сріблястий,
донний…
Картина Айвазовского "Среди волн"