Підібгавши спеки довгі поли,
Йде від нас старе змарніле літо
В полинову куряву одіте
Першачків скуповує до школи.
Забирає почтом вірну свиту —
Шорти-пляжі, бур'яни-городи
Й розгубши барв винагороди,
Поспішає в інші весни світу.
А на оксамитовім дивані
Свій пас'янс складає неквапливо:
Чорнобривців, айстр духмяне диво,
Осінь золота — шляхетна пані.