Не минай з погордою
І не смійсь, дитя!
Може, в тім осміянім
Суть твого життя.
Може, в тім зневаженім
Твого щастя карб,
Може, в тім погордженім
Є любові скарб.
Може, сміх твій нинішній,
Срібний та дзвінкий,
Стане в твоїй пам'яті
За докір гіркий.
Иван Франко, 1886-1893
******
Проходишь ты самонадеянно,
Но не смейся же, дитя!
Быть может, что в осмеянном
Суть твоего бытия?
Может, в том униженном
Счастья найдёшь ты сполна,
Может быть, в отвергнутом
Любовь твоя рождена.
А смех- души благодать,
что звонок серебром,
Станет в памяти (как знать?)
Ужасной горечью потом.
Перевёл Гросс Э., 2020