(байка)
Задирливий Реп’ях чіплявся до тварин –
Або за хвіст, або за бік чи ноги…
Реп’ях це неподобство з радістю робив,
А ріс бур’ян у полі, край дороги.
–Хай знають всі, який колючий я,
Та ще й причіпливий – не відірвати…
Від Реп’яха була у когось печія,
Свербець чи інші для здоров’я втрати.
Корова нЕспіхом не пасовисько йде,
Хвостом, як віялом, мух відганяє…
Колючка до хвоста миттєво припаде,
Гачками гострими не відпускає.
Приділить кожному увагу цей Реп’ях,
Він сам себе вважає дуже чемним.
Ця «чемність» у людей з’явилась на вустах –
Як приказки про вади неприємні.
І наш народ, щоб не зав’язнути в гріхах,
Про Реп’яха також придумав трішки:
«Він у боргах – немов свиня у реп’яхах»,
«Гріхів там – наче реп’яхів у кішки»…
Не поважає Реп’яха ніхто й ніде –
Така ось репутація у світі.
Зовуть цим словом ще й причіпливих людей –
«Реп’ях» тут не рослина, а епітет.
Кортить й мені сказати кілька слів –
Прямих й завуальовано-прозорих:
Тримайтеся подалі ви від «реп’яхів»,
А тих, що в полі, вирубайте в корінь!
08.12.2020 р.