Вірним серцем, вільний душею,
рідним краєм і мовою щирою.
Духом сильним, козацьким, нестримним.
І руками що пропахлися хлібом.
Вірний, навіки вірний всьому.
Нивам безкрайнім, безкрайнім просторам.
Степам широким, що надихають творити.
Там з обрієм синім, во єдино злилися.
Квітнуть поля, земля колоситься,
з променем першим чути подих землі.
Так рясно розпускається матір-пшениця.
І щебет пташиний лунає всі дні.
Він вірний навіки, вірний собі.
Роками тяжкими, де стомлені руки,
життя віддавши на працю землі.
В історії та в пам'яті нашій на вічно,
та людина що працею велична!