Зимова казка

Алла Дядык-Кузнецова
Виблискують на вікнах павутинки —
Морозні квіти — чудо розписне.
Летять із неба цілий день сніжинки,
Красою зачаровують мене.

Іду по білосніжному простору
(Укрилась покривалом вся земля)
Усміхнена, дивлюсь кудись угору —
В шапки тополь убралося гілля.

Дахи будинків кутаються в шуби,
Летить димок із труб тепломереж,
Горобчики все скачуть — життєлюби,
Їх настрою немає зовсім меж.

Прийшла до нас зимова казка знову
В холодне місто, де лиш сум блукав,
До свят пухнасту вишила обнову,
Яку сніжок-казкар завзято ткав.


Добавляю смысловой перевод по просьбе читателей.))

ЗИМНЯЯ СКАЗКА

Сверкают на окнах паутинки -
Морозные цветы - чудо расписное!
Летят с неба целый день снежинки,
Красотой очаровывают меня.
Иду по белоснежному пространству
(Белым покрывалом укрыта вся земля)
Улыбающаяся я, смотрю куда-то вверх -
Там ветки тополей надели шапки,
Крыши домов кутаются в шубы.
Летит дымок из труб теплосетей,
Воробьи-жизнелюбы всё скачут -
Их настроению нет совсем границ.
Пришла к нам зимняя сказка снова
В холодный город, где лишь грусть бродила,
К праздникам ЗИМНЯЯ СКАЗКА вышила пушистую обновку,
Которую усердно ткал снежок-сказочник.