(байка)
До слави прагнення не зупинити,
Бо слава інколи й до неба вознесе…
Щоби відомим стати й знаменитим,
Осел на скелі написав: «Тут був Осел!»
Три слова ті його життя змінили,
Бо у життя з’явився зовсім інший сенс:
Неначе виросли у нього крила,
Неначе він Пегас тепер, а не Осел!
ЯкОсь Баран отой побачив надпис,
Як на новІ ворота, погляд в нього впер –
Для нього надпис був той, наче ляпас:
А я чим гірший? Як я житиму тепер?..
Пішов додому він, заліз там на горище,
Малярну щітку взяв і фарби піввідра.
На скелі потім, від Осла ще вище,
Він написав із гордістю: «Тут був Баран!»
Про них дізналися усі в суботу
(Нарешті слава вознесла писак на трон!):
З’явилося в газеті скелі фото,
З’явився про Осла й БарАна фейлетон…
Та люблять дурні і подібну славу –
Не відають вони, що тішать цим юрбу,
Бо твОрять славу тільки добрі справи,
А не пусті слова про те, що хтось тут був.
18.12.2020 р.