(байка)
У купі гною мешкав Черв’ячок –
Там народився він, і там він виріс.
Жив усередині й отримав шок,
Коли він вперше на поверхню виліз.
Навколо глянув він і остовпів:
Все квітне навкруги, співають птиці…
Яке повітря! – Не хватає слів!..
А може, ця краса вся тільки сниться?
Він очі сплющив, знову їх відкрив –
Ні, це не сон, краса та не зникала!
Сам Бог, мабу;ть, оту красу створив…
За гріх який їх доля покарала?
І в гній до матері та думка зла
Його погнала, що;би знать причину.
Зітхнула мати і відповіла:
– Не вибирають, синку, Батьківщину…
Зате живем в теплі та тишині,
Тут дуже зАтишно, тут зАвжди літо…
Не згоден Черв’ячок:
– Ні, мамо, ні!
Життя є інше й краще в цьому світі.
РозкИдати потрібно нам цей гній –
Земля хай родить урожаї кращі,
Жилось щоб краще на землі оцій,
Бо ця земля – це ж Батьківщина наша!..
Знедолені теж варті співчуття,
І вірю – згодиться читач зі мною:
Усі достойні гарного життя –
І навіть черв’ячки із купи гною.
25.12.2020 р.