Iз розмови з митцем-довгожителем

Анатолий Анненко
Кохав я тих жінок, яких любив;
                які були душі і серцю милі.
Я підлостей нікому не робив
                (хотів би це сказать і при могилі).

Дитинний добрий погляд я зберіг -
                (від Господа у мене цей Дарунок).
Я заздрість не пускав на мій поріг;
        "керівниками" не були ні гнів, ні шлунок.

Земну Природу-Матінку люблю.
                Країну рідну щиро обіймаю.
Давно все за покликанням роблю.
                І долі кращої собі - не уявляю.