Дніпро осінніх віддзеркалень
Пливе й зника у смерк бузковий.
Нурт справ суєтний, дріб'язковий
Вщух. І з міжзоряних копалень
Скарбів розсипище... Бескиди
Горішні чорні до синизни.
Назустріч, врозтіч й повз планиди
Мчать - ще не час... уже запізно...
Несхитні чатові Дніпрові,
Тисячолітні крутосхили,
Панують в присмерку бузковім,
В осянні зоряного пилу.