***
Мої роки заповнені до краю
Снопами пережитих почуттів,
Дитинства гомін в душу прилетів,
Хоч звідтіля нікого не чекаю.
Тривожні думи — марево спокути
Солодких і принизливих гріхів;
Для сповіді завжди бракує слів:
Минулого назад не повернути.
Натхненна осінь подихом багряним
Дарує спробу кожному із нас:
Надію зберегти в потрібний час,
Коли чогось важливого не стане.
16.12.2020р.