Коли мені здається, що все гине
Що світ, зійшов із розуму в пітьмі.
Я згадую про те, що Бог в мені,
В скрижалях серця написав:
«Твої провини
Я оправдав, пролив святую кров
І зараз окрім цього, сину,
Я в твоє серце поселив ЛЮБОВ.
ЛЮБОВ ту саму, що колись через Павла
Я описав в кім скам*яніле серце
Вона за мить перемінить змогла
Навіки ожививши мертве.
Про ту ЛЮБОВ колись Господь сказав,
Що милоседствує вона, не заздрить, довготерпить,
Не величається, не пам*ятає зла
Й нечемністю нікого не зачепить.
ЛЮБОВ, що не шукає свойого
Не сердиться й не думає лихого,
Все зносить й сподівається всього,
І з правди тішиться, у всім шукає Бога.
ЛЮБОВ, що не перестає,
Та, що без неї всякі чуда марні,
ЛЮБОВ, що прямо свідчить, Святий Є,
В наших серцях, а не лише на хмарах.
Благословен святий Павло за ці слова,
Що стали гімном тій ЛЮБОВІ на століття,
І дяка Господу, що ми як та трава,
Живемо і бездумно й дуже швидко,
І вже б давно цей грішний світ зійшов з основ,
Якби Всевишній не подарував ЛЮБОВ.