Як воно на світі буде,
Що готують зодіаки…
На очах вмирає грудень
І свистять скажені раки.
Білий світ покинув розум,
Топче шлях до катастрофи.
Недалеко по прогнозам,
Але часу є ще трохи.
Може щось скажу незграбне
Вибачайте, дуже прошу,
Хто свій досвід перестрибне,
Якщо Бог не допоможе?
Сьогодення, що й казати,
Якщо чесно - не вражає.
І про що тепер співати
Мало хто на світі знає.
Щоб потилицю почухав,
Щигляча дав по макітрі,
І на спів настроїв вуха
Я на свіжому повітрі.
Ніч, тим більше, як циганка,
В темній вишуканій сукні,
Зорі, місяць та альтанка,
Настрій слухати присутній.
Настрій, звісно новорічний,
Та гризуть його сумління
Політично-істеричні,
Історичні відгоміння.
Ні вином, ні шашликами
Цей момент не вгамувати
Бо придумано панами
Цим нас сірих годувати
Відчайдушною брехнею
Про минуле, про майбутнє
Про сьогодні ахінею
Нерозумне, незабутнє.
«Пипли хавають», як звісно
«Фейки-шмейки, голі сраки
Все безсовісно, беззвістно
Так як вміють розумаки.
Ось тобі і новоріччя
А бракує оптимізму
Де усміхнені обличчя
Де хоч трішки романтизму.
Є ще! В нас його чи мало!
Хай росте, бо ще маленьке,
Наша втіха, наше сало,
Поросятко молоденьке.
Зі святами вас вітаю!
Вибачайте, що сердитий.
Хай вам Бог допомагає
Все на світі пережити!