http://stihi.ru/2020/12/21/201
Оригинал:
Все не звикну ніяк на обійми дивитись чужі –
наче я увірвався в життя незнайоме без стуку...
На чужі і відверті, в єдине заплетені, руки
не дивлюсь: хай залишаться вдвох дві самотні душі.
І не радив би й іншим дивитись відверто на двох,
у яких ні часу не залишилось більше, ні місця.
А іще не потрібно – дивитись в закоханих лиця:
у закохані лиця щасливо вдивляється Бог.
Відвертаюсь... Дивлюся на небо, на землю, убік...
Залишаю за спиною двох невідомих обійми...
І коли ти у рідні обійми мене тепло приймеш,
я зізнаюсь тобі, що дивитись на інших не звик...
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Не привыкну никак на объятья чужие смотреть.
Мне покажется: в жизнь я чужую врываюсь без стука…
На чужие открыто, в единство вплетённые, руки
Не гляжу: пусть вдвоём остаются покуда и впредь.
И другим не советую пялиться глупо, как лох,
На двоих, у кого ни часов не осталось, ни места.
А ещё бы не должно глядеть на влюблённые лица:
Во влюблённые лица решает всмотреться лишь Бог.
Отвернусь…Посмотрю я на небо, на землю и вбок…
За спиною оставлю двоих незнакомцев объятья…
И когда ты обнимешь меня, не одёрнувши платья,
То признаюсь тебе: на других я глядеть бы не смог…
Аватар Автора оригинала