Вся писанина марно покружляла,
Потерла собі очі, та й заснула.
Колись кохалася, колись мовчала,
Від неї потім зовсім відвернуло.
Калічило спочатку, потім – легко.
Торкається всього, й не зачіпає…
Не відчуваю. І все воно далеко,
Де вже ніхто нікого не чекає.