Ту бабку я кохав.
Вона мене також.
I ми ся разом iз нею кохали.
Коли до неї йшов,
вона до мне йшла,
ми пiд парканом ся з нев цiлювали.
Коли настав той час,
коли свати прийшли,
коли я мешти купив собi новi...
Вона дурна була,
горiлки випила i
вмерла лишивши мене самого.
Ой, люди, знали б ви,
як тяжко без кадри...
Як тяжко бабку старую забути,
але пройшли часи ....
Я ось, другу знайшов..
На жаль i ця вже щось хоче вмирати!
Я забожуся вам,
життя за неi дам...
Щоб тiльки мiг я до вiку кохати.
Щоб в нас любов була, гаряча, як смола...
Щоб до сто двадцять могли панувати!
А.К.