Живи! Живи, кажу тобі!
Нема такого слова -
"Втомилася..."
"Не можу..."
"Не в собі..."
Іди вперед!
І знову й знову
Усім вітрам наперекір,
Не дай себе впіймати злу.
Що, бач, неначе звір,
Тебе так хоче заламати,
І подолати...
Життя не треба
Починати з нова.
Все, що ти мала до цих пір -
Твоє!
І ти не стала іншою.
І, як основа, -
Твоя Душа!
З роками, що бере своє -
Вона не тільки не старіє -
А, з часом, -
Вона молодшою стає.
Лиш погляд твій
Вже не такий безжурний,
І скроні інеєм
Давно посрібленІ'!
І твій майкап
Вже не такий гламурний...
І все, неначе, в чорно-білому кіні...
Трясло тебе, порою,
Рвало і кидало!
Та вистоять прийшлося! -
Це Життя!
Воно і щастя теж,
Порою, дарувало, -
Не зубожіли щоб любові почуття!
Ти дратвою
Затягувала рани.
Рубців на серці безліч -
Та дарма!
Ти потерпала і від зрад,
І від обману,
Але ні помсти, і ні зла
В душі твоїй нема!
Живи!
Живи, неначе, все це
Не тобі дісталось!
Любов! -
Ось самий цінний камінь -
Діамант!
І, дякувати Богу,
Що так склалось,
Що вісь терпіння
Досі не зламалась.
І що тобі
Ось Це життя дісталось,
Й Бог дарував тобі
Саме ТАКИЙ талант!