Мой перевод на русский язык стихотворения
Анатолия Матвийчука "БДЖОЛА":
ПЧЕЛА
В моё окно весенним тёплым утром
влетела вдруг жужжащая пчела.
Жужжала так неистово, как будто
на целый мир обижена была.
И вытирала слёзы неумело
(не видел мир ещё пчелиных слёз!),
как будто что-то мне сказать хотела,
прервав вдруг свой стремительный полёт...
Весна бескрайним наливалась цветом,
и источали аромат цветы,
но боль пчелы неслась над белым светом,
не замечая этой красоты,
взывая горько: "Люди, вы не правы!
Зачем же так страдать должна земля?"
Пчела сегодня
выпила отравы,
которою обрызганы поля.
И жить ей оставалось
очень мало...
Но ей,
людьми отравленной пчеле,
хотелось жить!
Она не понимала,
за что же так
мы поступили с ней?
Она же, как всегда, служила людям -
ведь коль сейчас не опылишь цветы,
то дальше ничего уже не будет,
то просто не завяжутся плоды!
Всё отцветёт, торжественно завянет.
И упадёт на землю жёлтый лист...
А без плодов -
бессмысленной жизнь станет,
и кто-то должен
дать ей этот смысл!
В последний раз
гудели горько крылья,
и я услышал в том её "жу-жу":
- Сегодня - я,
а завтра - ты, мой милый!
Поверь же мне,
послушай, что скажу...
И я не знал, не ведал,
что со мною,
и сжалось сердце
в трепетный комок.
Мир - умирал.
А я в нём был - Пчелою.
И я беду остановить не мог.
Эмма Иванова. 09.01.2021г.
=========================================
Оригінал:
Анатолій Матвійчук
"БДЖОЛА"
Бджола -
В моє вікно напіввідкрите
Влетіла з першим подихом тепла.
Вона дзижчала
Так несамовито,
Мов на весь світ
Ображена була.
Бджола від сліз
Втиралася завзято,
Хоч сліз бджолиних
Ще не бачив світ.
Вона немов
Хотіла щось сказати,
Навмисно перервавши свій політ…
Весна
Безкраїм повнилася цвітом,
І пахощі
Здіймались в небеса
Та біль бджолиний ширився над світом, -
Над ним була невладна ця краса.
Бджола
Одного не могла збагнути,
Чому страждати змушена земля?
Бджола
Сьогодні випила отрути,
Якою геть забризкані поля.
Їй залишалось
Жити зовсім мало,
Отій,
Людьми отруєній бджолі,
Але вона вмирати не бажала,
Питаючи, - за що ми так її?
Вона ж бо нам,
Старалась прислужити
Як це робила для людей завжди -
Бо, якщо нині не запилиш квіти,
То згодом не зав»яжуться
Плоди!
Все відцвіте –
Й зів»яне урочисто.
І упаде дододу
Жовтий лист.
А без плодів -
Життя не має змісту,
І хтось повинен
Дати всьому зміст!
І гірко загули –
Бджолині крила,
І я почув в отім її «жу-жу»:
- Сьогодні – я,
А завтра ти, мій милий!
Повір мені,
Послухай, що кажу…
І я не знав,
Не відав, що зі мною,
В судомі серце стиснулось на мить.
Світ – помирав.
А я в нім був – Бджолою.
І я не міг це лихо зупинить.
28.04.2020р.
https://www.facebook.com/Matviychuk-Anatoly-217266018310965/