(байка)
Образилися на Людей Слони
За глузування їх, за їх насмішки…
Тож написали відповідь вони,
Щоб Люди знали про Слонів хоч трішки:
«Незграб ви підіймаєте на сміх:
«Все топче – наче слон в посудній лавці…»
А Слон розколе бережно горіх –
Він майже справжній ювелір у праці.
Підніме справно хоботом п’ятак
І навіть голку, яку ледве видно…
Ви ж про Слонів зневажливо отак –
Від вас, Людей, це чути несолідно.
А вираз «Товстошкірий – наче слон» –
Хіба це не зневага, не образа?
Ми ж пам’ятаємо добро та зло,
Нас почуття охоплюють відразу.
До старості повага є в Слонів:
У когось – нЕміч, вже ослабли ноги –
Завжди з ним будуть до останніх днів
Слони для охорони й допомоги.
Якщо помер хтось – в траурі усі,
Немов самі летять в останній вирій.
І сльози на очах – скорботи сіль,
Не показна печаль та – щира.
Такі ми – без хулИ та без прикрас,
Тож ваші кепкування чути прикро…
Не ображайте, а учіться в нас:
Багато в чому, Люди, ми вам – приклад…»
09.01.2021 р.