Була стільки раз в житті ранима.
Шрамами покрите все чоло.
Але все ж, лишилась незборима,
Бо відстоювала правду я,
Як одержима...
Думаю, напевно, повезло.
Все життя не мала я підтримки.
Не відчула мужнього плеча.
Під ногами жевріли жаринки,
Зверху завжди кублились
І хмари і хмаринки
На таке ж гарнесеньке дівча...
Кажуть, Бог дає усім по-силах.
Я і до сьогодні не здала.
Певно, кров гаряча в моїх жилах,
І достатньо сили і потуг
В моїх вітрилах,
Бо я босоніж по лезу йшла.
Усміхатись вміла і раділа
Кожній краплі радості й тепла.
Від народження дітей - я мліла,
Онуків, до нестями,
Я ніжно полюбила.
Я їм стільки ласки зберегла!
Це вони і є підживка сили!
Діти п'ють із кореня батьків.
А мені від них дістались крила,
З внуками вони наповнюють
Мої вітрила,
Що й не відчуваю я своїх років!
2021г.