(байка)
Було це в ту далеку пору,
Коли Коти та Пси дружили,
Коли в рікУ впадало море,
А ще КурЕй Курчата вчили.
В той час навчатися всі звірі
У спільній школі мали змогу.
Хтось цьОму, може, й не повірить,
Та це – клянусь – було, їй-богу!
Сиділи поряд в першім класі
Маленьке Кошеня та Песик.
До знань були звірята ласі,
Любили й кашу геркулесну.
Вела урок арифметичний
Зозуля – і таке бувало…
«Ку-ку, ку-ку!» – кувала звично,
«Ку-ку» те учні рахували.
Та раптом стихли всі ті звуки,
Бо в клас зайшла старенька Кішка:
–Я принесла ось для онуки
Із геркулесу каші трішки.
Забрало Кошеня ту їжу:
–Спасибі! Дякую, рідненька!
Ми з Песиком цю кашу свіжу
З’їмо за мить – вона ж смачненька!
–Ку-ку, куди? – у крик Зозуля. –
Ще каші в школі не хватало!..
А потім з кашею каструлю
У Кошенятка відібрала.
Клювала кашу – знов клянуся –
Зозуля весь урок без втоми…
Годуйте, дорогі бабусі,
Своїх онуків тільки вдома!
10.01.2021 р.