Розгардіяш в думках, покрита пилом щедрість,
На згадку – теплих снів невинна простота.
І чай без цукру зранку, з ароматом цедри,
Та гірко не від нього, на душі сльота…
Дісталась лабіринтом до країв останніх,
Де Сонце у зажурі вклалося між хмар.
І стало млосно мріяти про всі бажання тайні,
Навзаєм туга млява й миркання примар.
Не гріє ковдра із заметів змерзлий спокій,
Колишнє дійство сяйва втратило свій глянс.
Прощання й сповіді, лишень картини змоклі,
Розгардіяш в думках, приречений пасьянс.
19:47, 14.01.2021 рік.
Зображення: https://ru.depositphotos.com