Из альбома "Колыбельные"
«ПІД ВУАЛЛЮ ЗИМОВИХ СНІГІВ...»
(зимова колискова –
за мотивами мого вірша «Под вуалью снегов...»:
http://stihi.ru/2021/01/22/5789)
...Завірюхи не бійся, синочку...
Білосніжна зима замориться...
І весняного вітру дзвіночки
Нам відкриють снігів таємниці...
Знаєш, синку, під купками снігу
Потаємне приховано диво!!!
Це Весна пише квітами книгу...
Мальовничо! Натхненно! Мрійливо!!!
...Так, живе під снігами Веснянка!!!
Посміхаючись ніжно та мило,
Просить сонце зійти на світанку
І любов'ю сплести день щасливий...
Там дзвенить кришталево струмочок...
Про Весну у дрімоті він мріє...
Скоро він заспіває в лісочку...
І від променів сонця зрадіє...
...Там ще проліски квіти ховають...
Білі... Крихітні... Ніжності повні...
Прийде час – ясне сонце заграє
І створить в слізних віченьках вогник...
Всі занурені в сон там щасливі...
Мрії їм довіряє природа...
В тому царстві весняних мотивів
Ми почуємо сонечку оду!!!
...Завірюхи не бійся, синочку...
Вітер нотки Весни в ній приносить...
Тільки сонце зігріє садочок –
Нас на бал світ весняний запросить...
ТЕКСТ на русском языке:
«ПОД ВУАЛЬЮ СНЕГОВ...»
(зимняя колыбельная)
...Ты не бойся метели, сынок...
Вьюга зимняя скоро устанет...
И весенней мечты ветерок
Пригласит нас на солнечный танец...
Знаешь, там, под вуалью снегов,
Сокровенное чудо сокрыто!!!
Это – юной Веснянки любовь...
И цветения вешнего крылья...
...Да, живёт там младая Весна...
И с улыбкой, едва уловимой,
Ждёт признаний от солнца она...
Для него стать желает любимой...
Там сребристый журчит ручеёк...
Про весну смотрит сны втихомолку...
Зазвенит скоро он... Запоёт!!!
Просто он задремал ненадолго...
...А ещё там подснежник цветёт...
Хрупкий... Крохотный... Нежный-пренежный...
Вскоре лаской его обовьёт
Солнца вешнего лучик мятежный...
Спящих всех там обходит беда...
Поверяет мечты им природа...
Но, в то царство случайно войдя,
Мы услышим лучам вешним оду!!!
...Ты не бойся метели, сынок...
Песнь Весняночки в ней заплутала...
И, как только приблизится срок, –
Мир дождётся весеннего бала!!!
(© Copyright: Елена Буторина-Палагута, 2021
Свидетельство о публикации №121012205789)