Не забудь про мене, я ж забути тебе не зумію.
Я зорею злечу й зачеплюся над самим вікном.
Мій сивіючий птах, тебе теплим цілунком зігрію,
І росою впаду, і до ніг пригорнусь колоском...
Не повернеш ти вже наших днів кольорове намисто.
Не повернеш все те, у що вірили свято колись.
Я в туман обгорнусь і струмок віднайду променистий,
І повернеться пам'ять, і я в твої сни повернусь.
Мерехтять угорі ясні зорі зимової ночі.
І лунає Шопен, і ридає на скрипці струна.
І згадала чомусь, як прозорії сльози дівочі
Так під серцем пекли, і бентежила душу весна.
Та кохання весна крає душу мою і донині,
Коли квіти із неба нам падали кожную мить.
Та змінилася доля,-- ти квіти даруєш дружині.
Я бажаю від серця, нехай все життя вам щастить..!
На русском языке
НЕ ЗАБУДЬ ОБО МНЕ, Я ТЕБЯ ПОЗАБЫТЬ НЕ СУМЕЮ
Не забудь обо мне, я тебя позабыть не сумею.
И звездою взлечу, и застыну над самым окном.
Мой седеющий птах, я тебя поцелуем согрею,
И росой упаду, и к ногам прикоснусь колоском.
Не вернёшь ты уже наших радуг цветное монисто.
Не вернётся теперь, во что верили свято с тобой.
Я в туман окунусь и найду ручеёк серебристый,
И вернётся печаль, растревожив твой сон и покой.
Ярко в зимней тиши светят звёзды под куполом ночи.
Долетает Шопен, и рыдает на скрипке струна.
Как под сердцем пекло и как плакали девичьи очи
Вспоминала душа, как её бередила весна.
Далеко та весна, что ж ты, сердце, как прежде, тоскуешь.
Там с небесных кустов мы ловили руками цветы.
Только вот не судьба, -- ты супругу цветами балУешь.
Я всем сердцем желаю, чтоб сбылись все ваши мечты.
Наталия Армани 27 января 2020
фото из интернета