Моя люба, підлітком стала ти
Я — крок, а ти від мене до десяти
Де раніше були двері, стоїть стіна
Де було обличчя — тепер спина.
З вуст , де були поцілунки, стала тиша
Ти не стала погана , стала складніша
З рук, які обіймали, стала штовхати
Двері. І на замки міцно їх замикати.
Раніше ми могли про все розмовляти
Ти була моя маленькая, а я твоя мати
А тепер — " мамо вибач, не маю часу
Я пішла або спати, або до класу.
Мамо, не зараз. Мамо, може пізніше?"
А я чекаю може подзвонить, напише.
Моя маленька, підлітком стала ти
Обіцяю кроки більше від десяти.