(байка для дітей і не тільки...)
У дзеркало Козлятко загляда
І ллє весь час гіркі козлячі сльози:
Коли вже в нього буде борода?
Бо чуло: в бороді козлячий розум.
Якщо той розум дійсно в бороді,
Читати та писати – це навіщо?
Навіщо в школі вчитися тоді?
У бороді ж освіта, навіть – вища!
–Рости ж, борідко! Я тебе прошу, –
Мале Козля вмовляло із жагою. –
Коли свою борідку почешу,
Знання появляться самі собою.
Ходило в школу те Козля щодня,
Та не навчалось – бороди чекало.
Були відсутні в голові знання,
Зате пустого там було чимало.
Хтось на паркані в школі написав:
«Цап – дурень!», і вся школа реготала.
Сміялося й Козля, – я бачив сам, –
Бо зовсім грамоти воно не знало.
Пройшло три роки – ось і борода!
Сидів, не вчився, Цап у першім класі…
ШкодА трьох років, Цапа теж шкодА –
Без розуму як жити бідоласі?
Про тих, хто розум мати не бажав,
Народ своє прислів’я мудре склав:
«У цапа гарна, шовкова борідка,
Та розуму у голові там рідко»…
30.01.2021 р.