Валентина Козачук. Навчи нас
http://stihi.ru/2021/02/04/549
А більшого щастя мені і не треба:
Піднятись душею до самого неба
І руки здійнявши, Його попросити:
_ Навчи нас прощати, навчи нас любити!
Щоб наша країна жила, процвітала,
Щоб горя, війни, прокляття не знала.
Щоб люди відчули - усі ми родина,
Що всі ми єдині, що ми - Україна!
Спаси нас, мій Боже, від заздрості, злості -
Ми тут на Землі, тимчасово, ми гості.
Нехай же, хто все і усіх проклинає,
Здригнуться ... й душа, як свіча запалає.
Як солодко злитись в молитві в єдино...
Як радісно знати, що ти є Людина!
Валентина Козачук. Научи нас.
Перевод с украинского на русский: Нина Цурикова
Мне большего счастья, наверно, не надо,
До неба подняться душою и взглядом
И,руки поднявши, Его попросить:
Прощать научи, научи нас любить!
Чтоб родина наша жила, процветала,
Чтоб горя, войны и проклятья не знала,
Чтоб поняли люди - мы все, как родные,
Что мы - Украина, что все мы едины.
Спаси нас, мой Боже, от зависти, злости.
Мы здесь на земле, только временно, гости...
Так пусть же, кто всех и за всё проклинает,
Трепещут... Душа, как свеча, запылает!
В молитве единой бы слиться навек.
Как радостно знать, что ты есть Человек!