Погана ніч – тебе нема.
Померкло все,
Якась безглузда тиша.
Не в цьому річь,
Письменник щось напише
Легке, веселе, схоже на вальсок,
І дуже сподіваюсь, що етичне,
Бо вже дурне дістало до кісток,
Посчезло все на світі романтичне.
Хоча я подумки
Далеко від зразка…
Цноти бракує, впертості, освіти,
Повчала мало батьківська рука,
А як життя без цього зрозуміти.
Як не кажи - без тебе світ пітьма.
Що ті зірки, і що той сивий місяць!?
Пливе Дніпром, та хвилі не здійма,
А що з того, що я сиджу у кріслах?
Тебе нема, тебе нема.
Та ще не вичерпав надій
Я ж не нікчема із нікчем?!
Хоч все на світі зрозумій,
Що до любовніх теорем,
Всі аргументи – на тобі,
І не рятує сінема.
Мені завжди не по собі,
Коли, бува, тебе нема.