Мій пане, ось тобі - твоє! Я побоявся
Віддати срібло на торги купцям.
А щоб талант надійно зберігався,
Я закопав його у землю сам.
Подумав я: "Що заховав - те у безпеці"
Як бачиш, до копійки повернув.
А ти мені говориш дивні речі,
Що я не дбав про срібло...це ж чому?
Господарю, я знав, ти - злий, жнеш, де не сіяв,
Збираєш всюди, хоч не розсипав.
Тому якраз обрав я план надійний,
Щоб зберегти стовідсотково скарб.
Господар мовив: "Рабе, лінь твоя відкрита,
А за недбалість плата не мине.
Ти знав, що вимагатиму я звіту,
Тож срібло мав примножити моє!
Віддайте цей талант тому, хто має десять,
Він добре знає, що робити з ним.
Лукавий раб! Зубів де чути скрегіт,
Де тьма повсюди...- там тепер твій дім."
Талант у кожного є з нас - все дав Господар.
І наша ціль - прибуток принести.
Примножимо ж добро для слави Бога,
В Господареву радість щоб ввійти!