Хочу живого вогню, а не спалення намертво,
Серце бунтує відкрито, немов єретик.
Вірю в майбутнє своє, запаковане в марево,
Ливнем пророчим наближусь до краю мети.
Далі роздолля зухвале обгорне усміхнено,
Скільки чекати на ніжність мені довелось!
Знову на схід ми удвох розпашілими підемо,
Звісно, знайшовши дорогу, де грає гало
Світла киплячого, в росах скляних відображене,
Мов діаманти сіяють, зрадівши без меж.
Хочу ділитися вкотре окриленим враженням,
В ласках живого вогню від яскравих пожеж.
21:37, 11.02.2021 рік.
Зображення: https://chto-takoe-lyubov.net