***

- Мінус десять, агов, приблуди,
I куди ж ви на ніч?  По що ви?
Гляньте -  сплять всі нормальні люди
У барлогах старих хрущовок.

Та загублені у заметі,
Йдуть царі і несуть гостинці,
Щось зламалось на цій планеті,
Наче колесо у машинці.

Човник місяця в небі тоне,
Пані віхола б’є перини
На сухотне кар-кар ворони,
Корвалоли і карантини.

Кара божа, каптур на очі,
Це ще довго і вже не вперше:
Голос-голка – тонкий, дівочий,
Що голосить «мій верше, верше».

Не зневіритись, не здуріти,
У снігах завіконних гулі,
І ростуть непомітно діти,
Як у банці росте цибуля.

Дні однакові, мов тараня,
Що самотньо висить на шворці.
І сміються: - Ходімо, Аню!
Із заметів царі-змієборці.