Но потом

Татта Дзалатти
Город будто тесней
в сплошь бравурных
этюдах улиц…
В суматошности дня
непомерно
взобьётся пена…
Но потом, в полусне,
когда смотрит
луна из лужиц…
чистотою пленя,
вдруг прольётся
ноктюрн Шопена…