його величнiсть крок
http://stihi.ru/2021/02/17/8514
Юрий Лазирко
-------------------------
з миттєвостей
складається душа
його величності
дарованого кроку
не залишається
невпинне
у віршах
та переспіване
приносить спокій
крізь мене проросте
казковий ліс
і золотом наллється
серця нива
у небі
до якого не доріс
розтане синь
і розродиться злива
і падатиме голос
що блукав
між горами подій
у снах пророчих
чола торкнеться
сонячна рука
на білий світ мені
відкриє очі
на повні груди
я вдихну людей
всі їхні радості
усі печалі
питатимусь
де добрий час іде
чому нестерпний
не рушає далі
горіти дням
і рутами цвісти
давати шанс
і забирати подих
допоки є наснага
щоб іти
за відчуттям причетності
та роду
******************************
мгновенья
из них состоит душа
его величества
дарованного шага
не остается
непрерывное
в стихах
а перепетое -
покоя благо
лес сказочный растет
через меня
и золотом нальется
сердца нива
а в небе
не дорос до неба я
растает синь
и разразится ливень
и будет падать голос
что бродил
меж гор событий и
во снах пророчеств
лица коснется
солнца луч един
на белый свет и мне
откроет очи
и полной грудью
я вдохну людей
и все их радости
и все печали
спрошу у них
а добрый час мой где
и где невыносимый
не видали
гореть тем дням
и розами цвести
давая шанс
свободе и дыханью
пока есть вдохновенье
чтоб идти
за ощущеньем близости
и дали