Горстями по небу розбризкані зорі,
з-під хмари місяць виповз на рогах...
О! Як химери вніч
стирчать на горизонті гори,
підбиті й підперезані
на ста семи вітрах...
Все у пітьмі, як в бога Хаосу, Ереба,
і місяць так танцює на рогах...
О! Чумацький шлях!
Неначе навпіл перерізав небо...
Й нечиста сила
розважається на вітряках!..
Ой! Нема ні хвилі усьому зупину...
Качається, біга, скаче й кричить...
Так тисне у скронях,
регоче і давить грудину,
на вухо, злорадно й спокусливо
все шепотить:
"Візьми, похмелися, і чортики зникнуть.
На небі місяць пІде в хмару спать.
Розвидниця в очах,
і перестане в скронях тиснуть,
й нечитий вже не буде
на рОгах гарцювать."
- Ой! Шо то булО?
А де я?
А шо то сі стало?
А де це я був!
Ох! Так це ж з кумом я пив!
... А тут, на столі -
й огірочки, і пляшечка, й сало...
Хильнув чарку залпом,
і душу
свою
ізцілив!