Стікала з гір Просвітлення дощем,
Впадала в море радісним потоком,
На мить спинялась під Пізнань кущем,
Який ставав натхненням і пророком.
Коріння напувала досхочу,
всю силу життєздатну віддавала.
А далі колообігом* лечу,
До хмар піднявшись, знову в землю впала...
Життя — воно у кожного своє.
Та не пустує зоряна Скарбниця*.
Цілющу мудрість душам роздає,
Які бажають досвіду напиться.
Дорогу до наснаги віднайди,
Де щастя не для показу — приватно.
Зроби ковток джерельної Води
І всесвіт відгукнеться делікатно.
Свідомості дарунок дав нам Бог,
Давно Він знає все про наші долі.
Відтоді міцно з'єднані удвох —
Навчаємось в таємній вищій школі.
Стікала з гір Просвітлення дощем,
Впадала в море радісним потоком...
До сонця знань тяглась витким плющем,
Раділа всім новим життя урокам.
* Кругообіг води в природі
* Скарбниця знань всесвіту
Натхнення: https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=52125&poem=367577