Смакуй життя, бо ж э воно не вічне,
Вподобай його смак та більш сміливо мрій.
Його простори - то не за узбіччям,
То є бурхливий буревій подій.
Стуливши у молитві дві долоні,
Натхненно у небес собі проси
Звільнити від думок, які стискають скроні,
Нехай приходять думи, сповнені краси.
Тоді душа твоя щасливу пісню заспіває,
Хай відголоски того співу чує світ.
Усякого у тім житті буває,
Та все мине,як білий з яблунь цвіт.