Украина моя

Людмила Тимонина
Україна моя , моя рідная  ненько!               
Ти не спиш, Ти страждаеш,
Та плачеш тихенько.
Гiркi сльози твоi
переповнюють рiки,
Заливають потоком
  Подвiр'я та стрiхи.



Чи для того несла тяжкий хрест ти у горі,
Загубила синів своїх за кращу долю?
Щоб сьогодні, коли саме страшне минуло,
З ніг на голову раптом тебе повернуло?

Незалежність у нас, а кому і від кого?
Кривда править повсюди, правда тільки у Бога!
Генофонд твій , Країно, давно за кордоном,
Хто залишився - той без грошей, без опори.

В електричках Висоцькі, Бернеси співають,
В переходах Цвєтаєви хліб заробляють,
А Патони твоі на помойках живуть,
А в колекторах діти знаходять приют.

Сильні тілом і духом - при нових князьках,
На сторожі кордонів їх міцних стоять.
Править бал Сатана - українець новий-
Бездуховний, жорстокий...
О, Боже ти мій !

01.04.2001г.