Стань мені у зеленім наметі світанком,
Будь жаданою мрією в небес вишині.
Від краси затуманяться очі серпанком,
Коли сонцем раптовим в небі зійдеш мені.
Світло виключить хтось, лампу сонце потушить,
Запалає багаття, голоси задзвенять.
О, як хочеться пісні, звучала щоб дуже,
О, як хочеться жити й безтямно кохать.
Незабаром гроза по відомим прикметам,
Налетить, загримить, а за тим затиха.
О, як пахне весна в моїм серці сонетом,
І душа весни в рупор долоні проха.
Подаруй мені, весно, світанок у небі,
Понеси мою мрію жадану у вись.
О, як хочеться вірить, що все буде, як треба,
Що нарешті для нас кращий день народивсь.