Перейдені мости і перевали.
У божевільні - тихо. Все, межа.
Перегоріли, перезимували –
І ти мені чужий, і я чужа.
Напевно, добре - час прийшов радіти
Чомусь такому, вільному за край.
Безжалісно загралися, як діти.
Пережила – і ти не помирай.
Нема гори до неба чи низької,
Торішній сніг розтанув на струмки.
Чим розтривожив – тим і заспокоїв,
Вже запізно гортати сторінки.
Хай спочиває втомлене минуле,
Затоптане – травою поросте.
Щось втратили, а щось - і повернули,
Бо не на все є рішення просте.
Образи, глум – безпомічні каліки
Нових і переписаних казок.
Але отрута – то сумнівні ліки,
Коли їх цілий потяг та візок.*
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
* Потяг та візок - это несколько больше, чем вагон и маленькая тележка)