Твої дотики так уяву мою лоскочуть...
Аби тільки сховатись від тих відвертих думок.
Коли ми швидко дихали під поглядом літніх зірок,
то наступний мій видих тобі проголошував: хочу!
Це таке незбагненне бажання торкатись тебе.
Ти хвилюєш мене, що мурахи біжать по спині.
А твої поцілунки солодкі, п'янкі, звірині
вимальовують непристойності, мов на мольберт.
У мені розквітають сади від обіймів ведмежих.
Хто тебе наділив енергетикою спокуси?
Ти мене не обдуриш і слухняною бути не змусиш.
Я до тебе звикаю обачливо, обережно.
Але дотики так уяву мою бентежать...