Огорнули сутінки кімнату,
і танцюють тіні на стіні,
за вікном лютневий сніг лапатий,
ви натхненно граєте мені.
Ледь тремтить струна, і нота тане –
незабаром розставання час.
Вже чекаю день, який настане,
день, коли побачу знову вас.
Я дивлюсь на полум’я каміну
і боюся очі підвести…
Відчуваю серцем, що загинув,
та від себе, знаю, не втекти.
Ваші руки наче білі крила –
до роялю я ревную вас…
Доля-доля! Що ж ти наробила?!
Чом звела так пізно разом нас…