Прийшла весна! Жінки напівтверезі,
Думки, як "Windows", виснуть в голові,
Набрякли яйця, почки на березі,
І хочеться "такой бальшой любві"!
Та де ж вона? Нема давно такої!
Чого ж мені отак не повезло?
Амур, мудак, що, падло, ти накоїв?
Стріла твоя не в те летить дупло!
Іду по тротуару, їм кахвєтку,
Душою чістой с нєбом гаварю...
— Мусчіна, а нє будєт сігареткі?
— Іди ти в сраку, жаба, не палю!
Одна сказала: — В наших атнашеньях
Я — первая! А ти уже патом...
Зловила в скулу хук і два смещенья,
І посмішку с лєгка беззубим ртом.
А ще одна, ваще чума болотна,
Коли ми вже влягались на бочок,
Белькоче, мов, я — женщіна свободна!
Но муж есть, і аж троє діточок!
І з маківки сповзала вниз корона,
Як капля з вікон Божої роси,
Летіла фіфа ластівкой з балкона,
А вслід за нею ліфчик і труси.
Та не біда! Є слово не для друку!
Але ж своє кохання я знайду!
Зажму печаль в свою велику руку,
Беру попкорн і сам в кіно іду!