Серед мов, відомих вченим
Вряд чи можна відшукати,
Мову смажених, печених
Блюд, яких не зготувати.
Від закусок до десертів,
Кожна страва - мовить мовчки,
Що не треба спішно жерти,
Треба їсти по шматочку.
Слід повільно смакувати,
Відчуваючи нюанси,
Страви, що не розгадати,
Якщо зїсти за два рази.
Слід відчути ніжність страви,
Наче жінку, що на кухні,
Щось хотіла - й не сказала,
Боячись, що всесвіт рухне.
Як скупий жіночий погляд,
Кинутий на стіл неспішно.
Смакувати невимовно -
Й здогадами серце тішить.
Чути в блюдах ресторанних
Як в холодних, так гарячих -
Присмак хитрої омани
Із множинністю тлумачень.
Усміх у лимонній дольці
Тихий спокій в свіжій мяті.
Клешня краба, хоч безвольно,
Але прагне обійняти.
Петлі змучених креветок,
Розморожених зненацька -
Вислизають на серветку,
І викручуються хвацько.
На десерт шматочок торта,
Із густим творожним кремом,
Затикає нагло рота
Всім словам пустим й даремним.
Мова блюд - наскрізь умовна,
Щось на вухо шепотить.
Тільки при такій розмові
Пропадає апетит.