Батько знав, що в нього донька
Народилась - три кіло,
Та украла ворононька,
Й віднесла в своє гнізно.
Батько знав, що десь під небом
Донька виросла у замку,
Що ворона їй за неньку,
Ну, а чорний ворон - татко.
Окрім чорної корони -
У доньки - шикарні крила,
Щоб літала, як ворона,
Хоч людиною родилась.
Донька вірила у магів
І Середньовічних відьом,
Що ворони хочуть блага,
Не образять і не скривдять.
Що колись вона - дівчина
Стане чорною вороною,
Підійде до скелі й стрибне
Й полетить понад безоднею.
Що злетить над синім морем,
Хвиль торкнеться у мовчанні,
Що літати у просторі -
Легко, - виникло б бажання.
Що відкриються їй види
Й небувала панорама.
Що не зможе вона жити -
Без польотів понадхмарних.
Тож, повіривши в польоти
Донька - крила розпустила,
І упала вниз з висоти -
І на смерть, на жаль, розбилась.
Віднесли ворони тіло -
Батьку - справжньому, по крові,
Каркнули - як не злетіла,
То, напевно, не ворона.
Батько цілував ікони,
На могилі хрест поставив,
Знав, недавно була донька,
А тепер її не стало.