Коли жіночці за сорок,
А вона ще не заміжня, -
За труси удачу ловить
Й силоміць тягне у ліжко.
Несподівано їй щастя
Усміхнулось віртуальне
Красенем, що обіцявся
Вдіть каблучку обручальну.
На коліна став і майже
Одягнув кільце на палець,
Тільки відстань у коханні
Заважала двом коханцям.
Тож не гаючи й хвилини,
Жіночка зібрала речі.
Всю налічку до грошини -
Хто посміє їй перечить?
І відправилась в дорогу
Геть за тридевять земель.
Та спинили на кордоні
У звязку із епідемією.
Вимагали - документів,
Що були б обгрунтуванням,
Віртуальних компліментів
Й віртуального кохання.
Вимагали в жінки справку,
Що здорова й не заразна,
Бо внесли в закон поправки
І тепер - всі зобовязані.
Жінка в сльози, - можу фото
Предявити із альбому,
Там у родичів ні в кого,
Жодних вірусів й мікробів.
Можу одягнути маску -
Як кольчугу - на обличчя.
Крізь таку проникнуть важко,
Навіть духам з потойбіччя.
Можу в сумці заховатись,
У багажному відділі,
Й затаїтись, як мігранти,
Що провозять власне тіло.
Та службовці невблаганні -
Без печаток не говорять.
Їм обіцянок замало, -
Крутять пальцем біля скроні.
Бо здорова жінка вряд чи -
Стане на високий старт
Й побіжить, неначе кляча,
Доганяючи примар.