Як попав в міцні тенета
Журналістів екстра-класу,
Відчуття, як у клозеті
Мусиш нюхати прекрасне.
Мусиш підліткам прищавим
Звітувати про життя,
На яке вони управі
Плюнуть й викинуть в сміття.
Мусиш гідність захищати,
Сидячи на унітазі,
Й оптимізму не втрачати,
Що приховує відразу.
Поглядом, наначе дреллю
Сверлячи жіночу душу,
Журналіст немилосердно -
Й планомірно спокій рушив.
Уїдався запитанням,
Чому жіночка за сорок
Не знайшла собі кохання,
І дожилась до позору.
Жіночка б йому відкрила
Тайни й страхи карнавалу,
Але він свинячим рилом
Чув лиш запахи скандалу.
Тож не бачачи потреби
В діалозі надто щирім,
Жінка жартома й кумедно -
Говорила про мужчин.
Що серед мужчин бракує
Відчайдухів та сміливців,
Котрі можуть, ризикуючи,
З головою в омут кинутись.
От і ви - звернулась дама
До прищавого хлопчини,
Замість запитань бездарних,
Взябли б й на мені женились.
Я? Хлопчина-бідолаха,
Відсахнувся від причинни.
- Так, як ви, тремтять від страху
Всі без винятку мужчини.