- Мені барабульку!
- А я хочу жарене Яєчко.*
- Але без цибульки...
- Хліб з цукриком!
Цей ресторан ніколи не зачиняється...
- Ба, чуєте? Нате,
це я вам приніс ромашку!
Зготуйте сьогодні ту жовту кашку-малашку.
- Йка файна. Дивиси, там-о на пічє є ваза.
- Згутую, згутую, сідай там-о-во, шос мені розказуй.
- Ану заспівайте.
Нам мамка співає.
Але не таку колискову.
- Ан тихо, сідайте,
То вечіром.
(Знаєте бабину мову?)
- А що то за слово таке ви співали у пісні- "дрімота"?
- Дивіться, дивіться! А що це у вас новий котик?
- Ба, може розкажете трохи іще нам про татка?
І так кожен день після школи.
Увечері - грядка.
Не важко впізнати. Постійно невтомно у русі.
Усюди встигає дбайлива і рідна бабуся.
Лиш ми не встигаєм. Щось треба, повинні, ми мусим.
Як в тім солонці, що в яру. Ми загрузли.
Уже не буває у баби так шумно і людно.
Ніхто не дивується щиро з "нового верБЛЮДА".*
І рідко збираються внуки так весело й разом.
А баба чекає. Так щиро, щасливо, щоразу.
Пробачте, ми любимо щиро вас, мила бабусю.
Давайте сьогодні розстелимо ковдру під грушу,
Ах так, вже немає... Та ми є. Пишаємось вами.
Моліться за нас. Залишайтесь назавжди із нами.
* Яєчко з наголосом на "я" - саме так ми говорили в дитинстві.
* ВерБЛЮДО - смішна історія дитинства. Одного разу мій двоюрідний брат прийшов зі школи і запитав бабу, що сьогодні на обід, вона відповіла "Нове блюдо". Потім удома усім розповів, що їв у бабусі Верблюдо;