Ужель Ты сотворил меня для тленья (Джон Донн,
Ужель Ты сотворил меня для тленья?
Восставь меня, ведь близок смертный час:
Встречаю смерть, навстречу смерти мчась,
Прошли, как день вчерашний, вожделенья.
Вперед гляжу — жду смерти появленья,
Назад — лишь безнадежность видит глаз,
И плоть, под тяжестью греха склонясь,
Загробной кары ждет за преступленья
Но Ты — над всем: мой взгляд, Тебе подвластный,
Ввысь обращаю — и встаю опять.
А хитрый враг плетет свои соблазны —
И ни на миг тревоги не унять.
Но знаю — благодать меня хранит:
Железу сердца — только Ты магнит!
НЕВЖЕ ТИ СТВОРИВ МЕНЕ ДЛЯ ТЛІННЯ?!. (вільний переклад П.Голубкова)
Невже створив мене Ти, Господи, для тління?..
Тож підійми, адже близький вже смертний час:
Смерть зустрічаю, йду назустріч сотні раз,
Пройшли, як день вчорашній, всі хотіння.
Вперед дивлюся - смерті там видіння,
Назад дивлюся - безнадійність каже: «Зась!»,
І плоть, під тягарем гріха зайшлась,
Загробну кару обіцяє провидіння.
Ти ж - над усім, свій погляд, Іісусе,
Звертаю вгору - і встаю на ноги знов.
А хитрий ворог все плете свої спокуси -
І ні на мить не вгамувати кров.
Але я знаю - благодать мене хранить:
Залізу серця - тільки Ти магніт!